Понятійно-категорійний апарат права інтелектуальної власності стосовно веб-сайту

« У XXI столітті буде два види компаній - ті, які працюють в Інтернеті, і ті, яких більше не існує »,керуючись висловлюванням засновника корпорації «Microsoft» - Білла Гейтса, зазначимо роль веб-сайту в сучасних правовідносинах,визначимо основні терміни та поняття що будуть використані в даному досліджені,дослідимо понятійно-категорійний апарат права інтелектуальної власності стосовно веб-сайту

Отже сьогодні, важко представити серйозну компанію котра б не мала свого веб-сайту в мережі Інтернет. Зазвичай веб-сайти використовують в якості візитівки підприємства в мережі Інтернет. Деякі компанії за допомогою Інтернету взагалі повністю організовують свою діяльність. Наприклад, для повноцінного існування сучасного інтернет-магазину, немає навіть необхідності в організації офісу, таким чином веб-сайти стали необхідним реквізитом кожного підприємства. На їх розробку, наповнення та підтримку іноді витрачаються значні грошові суми і залучається праця багатьох людей, що робить веб-сайт результатом інтелектуальної діяльності людини, котра потребує правового регулювання.

Перш ніж досліджувати власне понятійно-категорійний апарат права інтелектуальної власності стосовно веб-сайту необхідно дати визначення термінів, що будуть застосовані далі у викладі. Враховуючи, що ця робота розрахована на юридичну аудиторію, ознайомлення з основним комп’ютерним понятійним апаратом, на думку автора, буде доцільним.

Насамперед, визначимо зміст слова “термін” (від лат. terminus – межа, границя, кордон, кінець). Це «слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо [1, с. 24].

Коли люди взаємодіють для виконання роботи їм потрібна висока ступінь розуміння один одного. При виконанні роботи люди повинні або бути дуже точними і користуватися довгими фразами, або використовувати спеціальні слова-терміни. Слова, які можуть мати тільки одне значення і сенс. Часто це специфічні слова (закон, кодекс, суд). Але нерідко використовуються слова загальновживані, але мають однозначне значення в даній роботі, тоді до них додаються додаткові слова, що вказують на специфіку (цивільний кодекс України, Феодосійський міський суд). Крім того, вчені при проведенні наукових робіт користуються поняттями (науковими). Поняття - це слова, які можуть мати декілька альтернативних значень. Поняття обов'язково має визначення, яке вказує на істотні властивості визначається предмета або явища[1, с. 27].

На підставі вищесказаного, дамо визначення основних понять та термінів дослідження.

Веб-сайт - сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що знаходяться у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів, та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет [5].

З визначення терміну «веб-сайт», виникають питання що таке апаратна складова та програмна складова веб-сайту. Отже, апаратна складова веб-сайту - це обладнання за допомогою котрого веб-сайт розташовується та функціонує в мережі Інтернет. Простіше кажучи, це комп’ютер з постійним доступом до мережі Інтернет, на якому встановлено відповідне програмне обладнання для функціонування веб-сайту, дана апаратна складова має назву хост. Таким чином послуга розміщення веб-сайту на комп’ютері котрий має постійний доступом до мережі Інтернет, на якому встановлено відповідне програмне обладнання для функціонування веб-сайту, має назву хостинг.   

Програмна складова веб-сайту - це сукупність програм, які забезпечуютьроботу веб-сайту. Веб-сайт складається зі сторінок з текстом, розміченим на мові програмування HTML[1, с. 32].

Сторінка веб-сайту - це окрема сукупність даних, що становить найменший інформаційний елемент розділу чи підрозділу веб-сайту [1, с. 12].

HTML - це мова опису структури сторінки веб-сайту, яка дозволяє звичайний текст розбивати на абзаци, заголовки, переліки та інші структури і відповідним чином форматувати його [1, с. 5]. Конструкція цієї мови – тегі,  дозволяє управляти шрифтами, кольором передачі тексту та фону сторінки, визначати посилання, долучати графіку, аудіо та відео тощо. Самі тегі під час читання сторінки не помітні для користувача, користувач може бачити лише результат їх дії.

Складові веб-сайту розташовуються в мережі Інтернет та мають доступ для фізичних і юридичних осіб.Мережа Інтернет - це всесвітняінформаційна система загального доступу, яка логічнозв'язанаглобальнимадресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеномуміжнародними стандартами [1, с. 14]. Вперше сам термін «Інтернет» в офіційних документах урядового рівня був згаданий в 1995 році - у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 22 березня 1995 року № 166-р, присвяченому твердженням «Плану заходів щодо реалізації угод і домовленостей між Україною і США» за результатами візиту Президента України до Сполучених Штатів. Один з пунктів цього передбачав "створення супутникового зв'язку між Національним космічним агентством України і НАСА для забезпечення входження українських користувачів у всесвітню комп'ютерну мережу Інтернет".

Кожен веб-сайт має унікальну адресу в мережі Інтернет (IP адреса).  IP адреса - це унікальна адреса, яка ідентифікує комп’ютери у мережі Інтернет [1,с.12].Прикладом IPадреси є наступна комбінація цифр «192.169.144.128.», отже це адреса доступу до файлів котрі зберігаються на комп’ютері що має постійний доступ до мережі Інтернет. Із зростанням кількості веб-сайтів IPадреси також зростали у кількості, тим самим привило це до неможливості їх запам’ятовування та плутанини, так як деякі IPадреси складалися більш ніж із ста цифр. Рішенням цієї проблеми стала система доменних імен (DNS) [1,с. 45],котра дала змогу кожному веб-сайту мати адресу у зручній для людини формі, а саме застосовувати у адресі веб-сайту літери, дана адреса отримала назву доменного імені веб-сайту. Законодавець визначає доменне  ім'я як ім'я,  що  використовується  для  адресації комп'ютерів  і  ресурсів в мережі Інтернет [1, с. 21]. Кожне доменне ім’я складається із домену верхнього рівня, домену другого рівня і в деяких випадках домену третього рівня, розділених крапками частин, які відповідають зростаючім зліва направо рівням ієрархії. В імені може бути будь-яке число доменів, але не більше п’яти що зустрічається дуже рідко.

Наприклад, веб-сайт Президента України, має наступне доменне ім’я «president.gov.ua», «.ua» - домен верхнього рівня, «.gov» - домен другого рівня, «.president» - домен третього рівня. Але повну адресу веб-сайту слід відображувати таким чином: «http://www.president.gov.ua», «http://» - це протокол передачі гіпертексту. Протокол в мережі Інтернет являє собою сукупність правил, які визначають алгоритм взаємодії пристроїв, програм, систем обробки даних, процесів та користувачів.

«www» - це система сайтів, побудована на системі гіпертексту та гіперпосилання, також в практичній діяльності має назву «Всесвітня павутина».  

Гіпертекст - це комп’ютерне подання тексту, в якому автоматично підтримуються смислові зв’язки між виділеними поняттями, термінами або розділами.

Гіперпосилання - це засіб вказівки смислового зв’язку фрагменту одного документу з другим документом або його фрагментом. Гіперпосилання є характерним засобом гіпертексту.

Веб-сайт складається з сторінок, які являють собою окремі гіпертекстові документи. Як і веб-сайт чи веб-портал, кожна з його сторінок має свою унікальну адресу, яка починається адресою веб-сайту та продовжується додатковими компонентами URL.

Веб-портал - веб-сайт, організований як системне багаторівневе об'єднання різних інформаційних ресурсів і сервісів для забезпечення максимальної можливості доступу до інформації та послуг.

Інформаційний ресурс - сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, базах даних тощо) [2, с. 145].

База даних -  це іменована сукупність даних,  що відображає  стан об'єктів та їх відношень у визначеній предметній області[3, с. 26].

URL - цевнутрішня адреса веб-сайту, є доповненням доменного імені [3, с. 15].

Інформаційна складова веб-сайту уявляє собою інформаційний об'єкт, який характеризується певним змістом (контентом). Програмна складова забезпечує візуалізацію цього змісту. Інформаційна складова веб-сайту може включати твори дізайну, письмові твори, літературні твори, бази даних, музичні твори, а також фонограми та відеограми.

Веб-сайт на комп’ютері відображається за допомогою браузерів. Браузер - це програма для читання гіпертексту. Браузери, які застосовуються в Інтернеті (веб-браузери), окрім читання гіпертексту, можуть мати додаткові функції: відтворювати звук та відео; встановлювати зв’язок з іншими комп’ютерами мережі та посилати запити на веб-документи; організувати та підтримувати діалог з іншими користувачами мережі.

Таким чином ми визначили основні терміни, поняття щодо веб-сайту та  зазначили складові веб-сайту. Таким чином слід зазначити що веб-сайт є результатом творчої діяльності людини, але для того щоб закріпити цю теорію слід перейти до дослідження веб-сайту зі сторони права інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність - поняття досить широке, що охоплює різнопланові терміни, у яких присутня одна загальна риса - оригінальність і творчий внесок автора об'єкта такої власності. Так, до інтелектуальної власності можуть ставитися літературний твір і промисловий зразок, доменне ім'я і сорт рослини, база даних та комерційна таємниця [4, с. 17]. При цьому, досить часто об'єкт являє собою сукупність декількох предметів інтелектуальної власності, проте мало хто про це замислюється саме з правової точки зору, найпростішим прикладом є веб-сайт: сукупність об'єктів авторського права (таких, як комп'ютерні програми, бази даних, зовнішній вигляд, інформаційний ресурс (наповнення) і т.д.) і промислової власності (наприклад, знаки для товарів і послуг, фірмового найменування). Вже зазначалось що веб-сайт - це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що знаходяться у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних і фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет [4, с. 14 ], авеб-портал - сайт, організований як системне багаторівневе об'єднання різних ресурсів і сервісів для забезпечення максимальної можливості доступу до інформації та послуг» [4, с. 28]. При цьому, як можна помітити, згідно з даними визначень, ці два об'єкти фактично не є інтелектуальною власністю, так як в них не вказується на наявність таких основних ознак інтелектуальної власності, як оригінальність і творчий внесок автора (авторів).

Насамперед слід зазначити, що доменне ім'я не є об'єктом права власності у традиційному юридичному розумінні, оскільки воно не може знаходитись у власності будь-якої особи, а закріплюється (делегується) заінтересованому учаснику інформаційного обміну та має позначати відповідні сайти для їх ідентифікації у мережі Інтернет. Відповідно власник доменного імені не отримує ніякого документа встановленого державного зразка, який би підтверджував його право власності.

Доменне ім'я як таке фігурує в українському законодавстві про інтелектуальну власність лише опосередковано. Так, пункт 4. статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачає як один зі способів використання знака застосування знака в доменних іменах. Завдяки цьому і можна зареєструвати доменне ім'я як знак для товарів і послуг. І якщо така реєстрація не є обов'язковою для більшості доменів другого рівня (.com, .org, .net), то для реєстрації доменів верхнього рівня .UA отримання свідоцтва на знак є єдиною можливою умовою. Така необхідність передбачена Правилами домену .UA, розробленими адміністратором домену верхнього рівня .UA ТОВ "Хостмайстер".[5]

На сьогодні реєстрація доменного імені як товарного знака є найкращим варіантом захисту прав власника сайту, і по суті єдиним можливим. При цьому найчастіше немає необхідності в окремій реєстрації знака. Більшість власників бізнесу віддає перевагу реєстрації торгової марки, під якою виготовляє товар або надає послуги, ще на самому початку ведення бізнесу. За часом найчастіше це збігається з розробкою веб-сайту. Таким чином, реєструючи торгову марку для ведення бізнесу, власник отримує додатково можливість захистити доменне ім'я будь-якого рівня і отримати домен верхнього рівня .UA.

 На жаль, інколи виникають ситуації, коли добросовісний бізнесмен, бажаючи зареєструвати доменне ім'я співзвучне своїй торговій марці, з подивом дізнається, що за нього це вже зробили. Тут шахраї використовують можливість реєстрації однієї торгової марки в різних класах товарів і послуг. У такій ситуації, якщо дійсному власнику бізнесу під спірною торговою маркою і кіберсквотеру не вдається домовитись (а мета кіберсквотера - продати доменне ім'я зацікавленій особі за великі гроші, сума яких не завжди адекватна дійсній вартості такого доменного імені), ситуацію можливо вирішити тільки у судовому порядку, анулювавши Свідоцтво про реєстрацію знака. Слід зазначити, що на сьогодні в Україні судовий шлях вирішення доменних спорів обирається не досить часто, найчастіше такі ситуації вирішуються за домовленістю сторін, особливо коли претензії пред'являються відомою компанією. Це стосується доменів усіх рівнів.

На сьогодні встановити правоволодільця доменного імені з метою направити йому попередження і запропонувати добровільно відмовитись від зареєстрованого імені можна досить легко. Безкоштовна база даних власників доменних імен Whois Database доступна не тільки на сайті ТОВ "Хостмайстер", а й на сайтах багатьох реєстраторів доменних імен. В Україні свої послуги з технічного здійснення делегування і адміністрування доменів пропонують більш ніж 150 реєстраторів. Ввівши в базу доменне ім'я для перевірки, є можливість отримати всю інформацію про його власника, яка є обов'язковою для заповнення при реєстрації домену. Якщо загальнодоступних даних недостатньо, можна звернутися до реєстратора, яким зареєстровано доменне ім'я, за допомогою в розшуку порушника ваших прав.

Такі можливі дії кіберсквотерів спонукають власників відомих компаній реєструвати не тільки доменні імена, які використовуються ними для ведення бізнесу, а й так би мовити "запасні" варіанти, тобто увесь максимально можливий перелік доменних імен, зокрема у різних географічних зонах. Адже випустивши з вигляду один рівень, можна потім витратити чималі кошти на припинення порушень своїх прав.

Отже, шлях захисту прав на доменне ім'я за допомогою реєстрації торгової марки на сьогодні є найвикористовуванішим і єдиним можливим. Окрім того, з практики простежується тенденція до розуміння власниками доменних імен усіх можливостей, які надає зареєстрована торгова марка, і використання ними торгових марок більш широко, ніж тільки для реєстрації доменних імен.

Авторське право захищає в Інтернеті дизайн веб-сторінки та її зміст, у тому числі:

-        посилання;

-        оригінальний текст;

-        графіку;

-        аудіофайли;

-        відеофайли;

-        списки веб-сайтів, складені будь-якою особою;

-        всі інші унікальні елементи, які складають оригінальний характер матеріалу.

Створюючи сторінку в Інтернеті, користувач має наступні можливості:

розміщувати гіпертекстові посилання на інші сайти;

використовувати безкоштовну графіку. Якщо графіка не згадується як "безкоштовна", її копіювання потребує спеціального дозволу;

розміщувати на ній зміст чужих сайтів;

копіювати і поєднувати інформацію з різних веб-сайтів для створення власного документа;

без дозволу вміщувати у свій документ чужі електронні матеріали, такі як електронна пошта;

без дозволу перенаправляти далі електронну пошту;

змінювати контекст і редагувати чужу цифрову кореспонденцію, таким чином змінюючи її зміст;

копіювати і вставляти чужі списки ресурсів на своїй сторінці;

Отже, незважаючи на те, що Інтернет надав можливість значно швидше і легше розміщувати і користуватися інформацією порівняно з раніше використовуваними засобами (наприклад, у друкованому вигляді, на дисках тощо), користувач може зіткнутися з певними проблемами, які виникають внаслідок того, що майже вся інформація мережі Інтернет захищена авторським правом. До такої інформації відносяться новини, програмне забезпечення, оповідання, сценарії, графіка, картини. Дослідники стверджують, що реальність лякає. Вона лякає тим, що практично все в Інтернеті захищене законодавством про авторське право [6, c. 12].

Якщо виникає бажання скопіювати інформацію з веб-сайту, насамперед слід звернути увагу на повідомлення про авторське право, розміщене на самій сторінці. У цьому повідомленні повинно бути чітко сказане, чи можете ви копіювати зі сторінки матеріал і вставляти його в інші документи, чи дозволяється завантажувати матеріал з мережі, роздруковувати його й наскільки широко це можна робити. Якщо таке повідомлення про авторське право відсутнє, або ж якщо та операція копіювання, яку ви збираєтесь здійснити, не передбачена повідомленням про авторське право, вам слід одержати спеціальний дозвіл. Для цього можна скористатися електронною поштою й відіслати запит на адресу розробника сторінки веб-сайту, що цікавить веб-майстрові. Часто одержати такий дозвіл досить легко. Особливо це стосується тих випадків, коли матеріал є частиною рекламної сторінки. Однак існують випадки й відмов у дозволі. Зокрема, це відбувається тоді, коли мова йде про інформацію, що стосується власності.[6, с. 28]

Власне сторінки веб-сайту захищаються авторським правом як літературні твори. На сторінках в Інтернеті розміщені тексти, які вважаються літературними творами. Графічні зображення та фотографї є художніми творами, а будь-які звукові та відео-файли - аудіовізуальними. Комп'ютерні програми можуть отримати охорону як літературні твори. Виникає ситуація, коли на одній сторінці можуть співіснувати десятки об'єктів права. При цьому для кожного копіювання необхідна згода власника авторських прав.

Копіювання починається з моменту перегляду сторінок. Воно здійснюється до оперативної пам'яті комп'ютеру, до тимчасових файлів браузеру та до тимчасових файлів мережі. Якщо є дозвіл ввійти до визначеної захищеної (скажімо, паролем) сторінки, тоді з повною впевненістю можливо стверджувати, що ці копії дозволені. В той же час немає підстав вважати, що на сьогоднішній день в цій проблемі визначено чіткі правила.[6, с. 45]

--
Padarewskiy S.